Як ми ставимося до знайомств на вулиці?

Знайомство – знак-помста – знак-приміщення – знак-помечание.
Познайомитися – справити враження один на одного – знака на знак).
Знаки (=#люди ) прикладаються (придруковуються один до одного і залишають один на одному сліди (знаки). Знак на знакові поставив знак («хрестик»? ).

Знаки запечатляются в пам’яті один у одного. Познайомилися =по-хрестилися (=взаємно змінили, поміняли щось одне одного, обмінялися ніж-то, так чи інакше прив’язалися один до одного).

На вулиці – на виду “у всіх” (у присутності багатьох “сторонніх” свідків =осіб). Особами є не тільки “люди”, але і всі навколишні предмети (у т. ч. “неживі”).

На вулиці більше ймовірність піддатися впливу обставин, піти на поводу у оточуючих (опинитися у владі колективної свідомості «натовпу»).
#Знайомства на вулиці мають менше споріднення (близькості) до індивідуального свідомості людини.

На «вулиці» #розум і #почуття «людини» підпорядковані чогось більшого, ніж індивідуальна свідомість цієї особистості. Тому більша ймовірність «помилитись» – піддатися впливу (агресії з боку як колективної свідомості в цілому, так і окремих його складових).

Коли ми йдемо по вулиці наше індивідуальне свідомість деформується (відчуває вплив «вулиці»). На вулиці ми дещо інший осіб , що (наприклад) будинку.

“Вулиця” – (як правило) дещо чуже (“вороже”) місце (для нас), ніж (звичний) будинок. Тому (нерідко) ми самі стаємо більш ворожими до оточуючих “людям”.

Але, незважаючи на цю ворожість, на “вулиці” ми (зазвичай) більш слабкі (більш піддатливі, менш захищені, ніж вдома. На “вулиці” у нас відкривається більше вразливостей (слабких, неприкритих місць). Особливо у тих, хто на вулиці уникає перебувати (вулиця – незвичне місце).

На вулиці є свої “правила” поведінки, яким ми “змушені” (так чи інакше) підкорятися (слідувати). Пройти по вулиці – це все одно, що побути іншою людиною, ніж зазвичай (ніж “вдома”).

На “вулиці” (як і скрізь) ми знайомимося лише самі з собою. У цьому сенсі ніяких відносин (по суті) немає. Ми ніяк не ставимося до знайомств (на “вулиці”). Ми ними (знайомствами) “є” (являємо себе самому собі). Проявляємо “себе”, висловлюємо “себе”, (так чи інакше) малюємо “себе” – (несвідомо? ) вдаємо, особі-змірюємо.

“Вулиця” – один з каналів (щупалець) нашого (каналізації, спрута) лицемірства. Такий же, як “будинок”, але у нього свої особливості (примхи, капризи).
“Лицемірство” в тому сенсі, в якому вода, що тече по руслу річки постійно (так чи інакше) змінює свою форму (=обличчя).